Самая любимая песня (укр.) |
исп. Витольд Петровский |
Мрiйною, коханою ти була моєю. Шепотiв тебе ввi снi i вiд сну вставав, Я за фарбами ходив в жовтiї алеї, В хуртовини на вiкнi звуки малював. Просинь Марилась у дзеркалi вiконнiм, Лiс в її чеканнi вицвiтав. Осiнь Свiй обряд творила за законом, Сум її чудес не обiцяв... Тої ночi я блукав мiстом неозореним Та в уламки дня складав паузи i сни. А вiтри аж до пiвнiв грали з чорним вороном, Та негадано тебе з листям принесли. Листя Як пливло на постiль, пам'ятаєш, В пахощах майбутньої пурги. Листя, Мов листи, читав я, пам'ятаєш, З прожилок листової руки. Є початок i кiнець в будь-якiй iсторiї. Нас несе в фантазiї завтрiшнього дня. Сняться iнколи менi свiтлiї мелодiї, Та не зустрiчаються кращi, нiж твоя. |